Вечорниці

(Піч, стіл, лавки, горщики, рогачі, кочерга, рушники, ряднинки, стільці, відра, коромисло. На заднику сцени – місяць, зорі.) 

Дід: Щось добреньке з’їсти хочу 
Тільки що - не знаю й сам. 

Баба: Голови б ти не морочив! 
Що зварила – те й подам. 

Дід: Варенички, борщ і каша, 
В животі від них бурчить. 

Баба: Вередливий став ти, діду, 
Що тобі іще зварить? 

Дід: Знаю, бабо, ти не сердься, 
Я, мабуть, би з’їв оце… 
Коровай із борошенця, 
А туди ще вбить яйце. 

Баба: От же клятий! 
Хоч бери й тікай із хати. 
Будь по-твоєму, спечу. 
(Виходить) 

Дід: Ти готуй, стара, швиденько. 
Повечеряєм гарненько. 
(Баба в мене молодець!) 
Але гріх самому їсти 
Цей рум’яненький хлібець. 

(Входить баба) 
Дід: Пам’ятаєш, моя люба, 
Як були ми молоді 
Напечеш, бувало, хліба – 
Повна хата молоді … 

Баба: О-о-о…! Танці, співи, сміх до ночі, 
Вечорниці… А тепер…? 

Наталко, ти вже впоралась по господарству? 

Наталка: Впоралась, впоралась.